Анемія
Анемі́я, також недокрі́в'я, малокрі́в'я (від дав.-гр. ἀναιμία — «відсутність крові») — клініко-гематологічний синдром, який характеризується зменшенням вмісту гемоглобіну й еритроцитів в одиниці об'єму крові, що призводить до виникнення кисневого голодування тканин. У деяких випадках анемію можна розглядати як самостійне захворювання (наприклад, апластична анемія, спадковий мікросфероцитоз Мінковського—Шаффара).
Позаяк немає єдиної класифікації анемій, існують різні підходи до їхнього поділу на окремі види. У медичній практиці прийнято поділяти недокрів'я за колірним показником (КП) на: гіпохромні (КП менший за 0,85), нормохромні (КП 0,85—1), гіперхромні (КП понад 1). За іншим показником, середнім корпускулярним об'ємом (СКО), що визначається за допомогою автоматизованого лічильника, анемії можна поділити на мікроцитарні, нормоцитарні та макроцитарні.
До найпоширеніших симптомів анемій належить блідість, загальна слабкість, часті болі голови, запаморочення, задишка, шум у вухах і ряд інших. Несвоєчасне лікування малокрів'я може призвести до складних ускладнень, різних для окремих видів анемій, а зокрема до гіпотонії, міокардіодистрофії, порушення мозкового кровообігу, тканинної гіпоксії, приєднання інфекційних хвороб, крововиливів у життєво-важливі органи тощо.
Підходи до лікування різняться для окремих форм анемій і варіюють від прийому залізовмісних препаратів (залізодефіцитна анемія) до трансплантації кісткового мозку (апластична анемія). Прогноз для хворих на недокрів'я залежить від форми анемії, тяжкості перебігу, часу початку лікування, віку хворого тощо.
Етимологія
Етимологічно назва походить від дав.-гр. ἄναιμος — «безкровний»; саме слово складається з префікса дав.-гр. αν — «не, ні, ні» та основи дав.-гр. αἷμα — «кров», тобто буквально українською — «відсутність крові» або «недокрів'я».
Термінологія
У «Російсько-українському медичному словнику», виданому у 1920 р. під головуванням професора Овксентія Корчак-Чепурківського максимально повно подана питома народна українська лексика або, в разі відсутності потрібних українських слів, терміни творили з морфем української мови, максимально уникаючи запозичень. Але в 1930-ті роки з'явилися спеціальні бюлетені, у яких були надруковані цілі низки українських медичних термінів, що підпадали під заборону. Серед інших, з ужитку було вилучено і термін «недокрів'я», який здавна використовували для означення анемії. Стилістично збагачена вже на той час українська медична національна лексика була повністю знекровлена і майже зникла з фахового спілкування.
Причини
Загалом причини анемії можуть бути класифіковані:
- як порушення утворення червоних клітин крові (еритроцитів),
- підвищення руйнування їх (гемолітична анемія),
- втрата крові,
- перевантаження (гіперволемія).
Дійсно, найпоширенішою причиною анемії є втрата крові, але це звичайно не породжує стійких симптомів, якщо ж після відновлення крововтрати порушення знову прогресує, то причиною найчастіше є дефіцит заліза — розвивається залізодефіцитна анемія. Може бути складовою паранеопластичного синдрому при різноманітних злоякісних новоутвореннях. Розвивається при деяких гельмінтозах.
Класифікація
Тяжка анемія
Тяжка форма анемії — критична для вітальних функцій (гіперанемія), при якій гематокрит падає нижче 10 %.
Рефрактерна анемія
Рефрактерна анемія — така, що не піддається лікуванню. Її часто розглядають як головний прояв мієлодиспластичних синдромів.
Залізодефіцитна анемія також може бути рефрактерною, внаслідок серйозних проблем травної системи, коли відбувається значне порушення метаболізму заліза.
Градація анемії
Градація анемій (ВООЗ):
- Ступінь 1 (легка форма анемії): 10 г/дл
- Ступінь 2 (помірна анемія): 7-10 г/дл
- Ступінь 3 (тяжка анемія): нижче 7 г/дл
Градація анемії (Національний інститут раку):
- Ступінь 0 (у межах норми) 12,0-16,0 г/дл для жінок і 14,0-18,0 г/дл для чоловіків
- Ступінь 1 (м'який) 10 г/дл до рівня в межах норми
- Ступінь 2 (середній) 8,0-10,0 г/дл
- Ступінь 3 (тяжкий перебіг) 6,5-7,9 г/дл
- Ступінь 4 (небезпечний для життя) < 6,5 г/дл
Клінічні прояви
Анемія розвивається у багатьох людей, у деяких з них її ознаки можуть бути незначними або розмитими, через що такі люди не звертаються до лікарів й анемія в них не виявляється. Прояви можуть бути пов'язані, власне, з анемією, або першопричиною.
Найчастіше, люди з анемією мають неспецифічні прояви: відчуття слабкості, або втому, загальне нездужання, а іноді запаморочення, кружляння в голові, погану концентрацію уваги та розуміння. Вони можуть також мати задишку (утруднене дихання) при фізичному навантаженні. При дуже тяжкій анемії, організм може компенсувати недостатність кисню за рахунок збільшення частоти серцевих скорочень. Пацієнт може мати серцебиття, стенокардію (у випадку наявності захворювання серця), переміжну кульгавість на ногах, і ознаки серцевої недостатності.
При огляді може бути помічена блідість шкіри та слизових оболонок, але це не є надійною ознакою. Деякі зміни можуть бути ознакою конкретної причини анемії, наприклад, койлоніхія (блідість підногтевої шкіри при дефіциті заліза), жовтяниця (при загибелі червоних кров'яних тілець — гемолітична анемія), деформація кісток (відбувається при таласемії) або виразки на ногах (буває при серповидноклітинній анемії).
При тяжкій анемії можуть бути ознаки гіпердинамічного кровообігу: тахікардія, прискорений пульс, поява серцевих шумів, гіпертрофія лівого шлуночка. Також можуть бути ознаки серцевої недостатності.
Синдром неспокійних ніг частіше зустрічається у пацієнтів із залізодефіцитною анемією.
Менш поширені симптоми можуть включати набряки ніг чи рук, хронічну печію, розпливчасті синці, блювання, підвищене потовиділенн.
Діагностика
Анемію, як правило, діагностують по результатах проведення клінічного аналізу крові. Крім зниження числа еритроцитів і рівня гемоглобіну, автоматичні або напівавтоматичні лічильники (аналізатори) також вимірюють розмір червоних кров'яних клітин методом проточної цитометрії, яка є важливим інструментом визначення причини анемії. Розгляд пофарбованого мазка крові за допомогою мікроскопа також є доцільним, а іноді, необхідним у тих регіонах світу, де автоматизація аналізу є менш доступною. У сучасних лічильниках, чотири параметри (еритроцити, гемоглобін, середній еритроцитарний гемоглобін і середня концентрація еритроцитарного гемоглобіну) вимірюють, розраховують в порівнянні із значеннями з поправкою на вік і стать.
«Кінетичний» підхід до анемії, став поширеніший, ніж у минулому у великих медичних центрах США та деяких інших багатих країнах, через те, що вони мають можливість визначити ретикулоцитарний індекс. Ретикулоцити виробляє кістковий мозок як нові червоні кров'яні тільця. Ретикулоцитарний індекс розраховують за співвідношенням рівня до анемії і ступенем, на який ретикулоцити збільшилися у відповідь на анемію. Якщо ступінь анемії має важливе значення, навіть «нормальна» величина ретикулоцитів насправді, можливо, відображає неадекватну відповідь.
При проведенні мікроскопії діяльність кісткового мозку також може бути оцінена за чисельністю та морфологією еритроцитів. Новостворених еритроцитів, як правило, дещо більше, ніж старих еритроцитів і виявляють поліхромазія. Оцінка еритропоезу може допомогти виявити, наскільки кістковий мозок буде в змозі компенсувати втрати, і з якою швидкістю.
Якщо причина анемії не очевидна, в діагностиці використовують інші тести: визначення ШОЕ, феритину, сироваткового заліза, трансферину, фолієвої кислоти, рівню сироваткового вітаміну В12, гемоглобіну, ниркові функціональні тести (наприклад, креатиніну в сироватці).
Коли діагноз залишається невиявленим, дослідження кісткового мозку шляхом пункції груднини, тазових кісток дозволяє роздивитися під мікроскопом попередників еритроцитів.
Лікування
Лікування анемії спрямоване, в першу чергу, на ліквідацію причин.
Мегалобластну анемію лікують шляхом усунення причин (наприклад, лікування дифілоботріозу) і парентерального введення вітаміну В12 або вітаміну В6.
Якщо причиною є недостатнє формування крові генетичні дефекти, потрібне лікування, або трансплантація кісткового мозку. Загалом, при повільному переході (приблизно протягом декількох місяців) в результаті анемії пацієнти краще себе почувають, ніж при гострому переході, що обумовлено масивним крововиливом в протягом декількох годин, тому що організм адаптується до тривалої відсутністі гемоглобіну. Гостра кровотеча лікується переливанням еритроцитів концентратів. Точного значення, потрібної кількості переливання крові, не існує. Замість цього слід розглядати в додаток до крові тривалість, тяжкість та причини анемії, і історії, віку та клінічного стану пацієнта. Служби донорства крові в ДРК використовуються в випадку зниження гематокриту в результаті гострої крововтрати нижче 30 % хворих у критичному стані з серцево-судинними захворюваннями і 20 % в здорових пацієнтів.
Еритропоетин є глікопротеїном, гормоном, який є чинником зростання для формування червоних кров'яних тілець (еритроцитів) в крові (кровотворення) має важливе значення. Еритропоетин, епоетин альфа, в основному використовується в лікуванні анемії у діалізних пацієнтів, у яких кров порушується через утворення ниркової недостатності, і після циклів хіміотерапії.
Патогенетична терапія залізодефіцитної анемії включає обов'язкове використання препаратів заліза внутрішньо (ферроплекс, конферон, тардіферон, мальтофер) або парентерально (феррум лек, венофер, суфер, тощо).
Коментарі
Дописати коментар